Embedded Files
31 липня 2026
Коаліція дієвців культури
Ми системно моніторимо законодавчі ініціативи, що стосуються культурної сфери, та надаємо свої пропозиції щодо їхнього доопрацювання.
Нижче публікуємо аналіз законопроєкту №15436 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про музеї та музейну справу» щодо впорядкування недержавної частини Музейного фонду України і розвитку приватного колекціонування».
На думку Коаліції, запропоноване регулювання потребує суттєвого доопрацювання. У своєму аналізі ми окреслюємо основні проблемні положення законопроєкту та пропонуємо підходи до його подальшого опрацювання.
Ми підтримуємо необхідність удосконалення правового регулювання обігу культурних цінностей, забезпечення їх збереження, запобігання незаконному обігу та формування прозорого середовища для відповідального приватного колекціонування. Водночас запропоновані зміни виходять далеко за межі музейного законодавства, оскільки фактично формують нову модель державного регулювання обігу рухомої культурної спадщини. У зв’язку з цим положення законопроєкту потребують додаткового комплексного опрацювання.
Питання приватних колекцій вже були предметом комплексного аналізу під час розроблення проєкту Закону України «Про предмети культури» (2020 р.) та експертних пропозицій RES-POL (2025 р.), де вони розглядалися у взаємозв'язку із законодавством про охорону культурної спадщини, Музейний фонд України, державну експертизу, переміщення культурних цінностей через державний кордон, державні реєстри та євроінтеграційні зобов'язання України. Натомість законопроєкт №15436 пропонує вирішення окремих питань через внесення змін лише до Закону України «Про музеї та музейну справу», що створює ризик фрагментарного регулювання без належного узгодження з іншими напрямами державної політики, зокрема закони “Про охорону культурної спадщини, “Про охорону археологічної спадщини”, “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”, ліцензування експертної діяльності тощо.
Публічне обговорення напрацювань проєкту RES-POL, грудень 2024. Фото: Коаліція дієвців культури
Разом із тим цей законопроєкт не визначає державну політику, яку він покликаний реалізувати. З пояснювальної записки незрозуміло, що саме є його основною метою: легалізація приватних колекцій, розвиток цивілізованого ринку культурних цінностей, забезпечення публічного доступу до культурної спадщини, боротьба з незаконним обігом культурних цінностей чи посилення державного контролю? Відсутність чітко сформульованої мети ускладнює оцінку пропорційності запропонованих механізмів та їх відповідності заявленим цілям.
Законопроєкт запроваджує нові інструменти державного адміністрування: державну експертизу, державну реєстрацію предметів недержавної частини Музейного фонду України, повторну експертизу, періодичний контроль умов зберігання та адміністративну відповідальність за порушення встановлених вимог. Водночас відсутня оцінка регуляторного впливу запропонованих змін. Не наведено прогнозованої кількості предметів, які можуть підпадати під новий режим, потреби у фінансових ресурсах, кадровому забезпеченні, строках реалізації та адміністративних витратах держави.
Особливе занепокоєння викликає інститут державної експертизи, який фактично стає центральним механізмом набуття нового правового статусу предмета. Законопроєкт не визначає критерії проведення експертизи, вимоги до експертів, процедури прийняття рішень, порядку їх перегляду та оскарження. Значна частина ключових питань пропонується до врегулювання підзаконними актами, що створює широкі дискреційні повноваження та ризики неоднакового застосування законодавства. Додатково виникає потенційний конфлікт інтересів, оскільки один і той самий експерт (експертна установа) може визначати статус предмета, його культурну цінність, умови зберігання, можливість вивезення та фактично ініціювати застосування заходів відповідальності, зокрема накладання штрафів.
Окремою проблемою є відсутність інституційної моделі реалізації запропонованої системи. Законопроєкт створює нові постійні функції держави, однак не визначає, який орган відповідатиме за координацію системи, які установи здійснюватимуть державну експертизу, хто вестиме державний реєстр, хто проводитиме контроль умов зберігання та за рахунок яких ресурсів забезпечуватиметься виконання цих повноважень. Не оцінено спроможність існуючої мережі державних експертних установ, музеїв та інших закладів культури виконувати значно ширший обсяг функцій, ніж вони здійснюють сьогодні.
Запропонована модель істотно розширює сферу державного втручання. Якщо чинна система державного контролю переважно спрямована на охорону археологічної спадщини, діяльність музеїв, переміщення культурних цінностей через державний кордон та захист об'єктів особливого національного значення, то законопроєкт фактично передбачає створення системи постійного державного адміністрування приватного володіння культурними цінностями.
Відділення Інституту археології НАН України на проспекті Володимира Івасюка в Києві. Фото: Вікіпедія
Окремої уваги потребують зауваження, висловлені професійною спільнотою археологів, (ВГО Спілка археологів України, Інститут археології НАН України) щодо запропонованого механізму легалізації археологічних предметів, ризиків легалізації незаконно вилучених об'єктів археологічної спадщини, недостатньої перевірки походження предметів та можливих колізій із законодавством про охорону археологічної спадщини. Ці питання потребують додаткового опрацювання та узгодження з чинною системою охорони культурної спадщини.
Загалом законопроєкт намагається одночасно вирішити декілька різних завдань державної політики: легалізувати приватні колекції, забезпечити охорону культурної спадщини та посилити державний контроль за обігом культурних цінностей. Кожне з цих завдань є суспільно важливим, однак потребує різних правових інструментів. Поєднання їх у єдиному механізмі державної експертизи та реєстрації створює ризик надмірного адміністративного навантаження без належного обґрунтування його необхідності та ефективності.
У зв'язку з цим доцільно доопрацювати законопроєкт із урахуванням принципів правової визначеності, пропорційності та інституційної спроможності, а також розглядати питання приватного колекціонування у ширшому контексті реформування законодавства про рухому культурну спадщину, його гармонізації з європейськими підходами та забезпечення балансу між охороною культурної спадщини і правами добросовісних власників.
Просимо Комітет відкликати законопроєкт №15436, врахувати наведені зауваження під час подальшого опрацювання законопроєкту та розглянути можливість проведення додаткового експертного обговорення із залученням представників музейної, археологічної, правничої та культурної спільноти.
Report abuse