Embedded Files
5 травня 2026
Коаліція дієвців культури
Постатейний розбір закону про «вдосконалення процедур державного управління у галузі культури та культурної спадщини» – що там насправді і чому це важливо.
Народні депутати зареєстрували законопроєкт № 14391 у січні 2026 року з промовистою назвою: «Про вдосконалення процедур державного управління у галузі культури та культурної спадщини». За цим сухим формулюванням ховається документ, який одночасно торкається музейної евакуації, археології, релігійних організацій, книговидавництва та конкурсів на керівників закладів культури, а також претендує на зміну Митного кодексу.
Коаліція проаналізувала законопроєкт постатейно. До аналізу долучилися голова правління Коаліції Ольга Сагайдак, Галина Григоренко, членкиня Коаліції та колишня заступниця міністра культури, і Юлія Ваганова, членкиня Коаліції, директорка Музею Ханенків, практикиня, яка щодня стикається з наслідками таких законодавчих рішень. Їхні коментарі доповнено висновками Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, єдиного офіційного наукового рецензента цього законопроєкту.
Тут варто додати, що на сайті Верховної Ради документ, який цитується тут, зник. На його місці з’явився інший, з більш лояльними, некритичними коментарями до тексту законопроєкту. Тож ми долучаємо текст висновків, який цитується, окремим файлом.
Що регулює цей закон?
музеї та музейний фонд
евакуацію культурних цінностей
реставрацію
археологію
конкурси в закладах культури
релігійні організації
книговидавництво
книги при народженні дитини
За висновком Інституту права, зведення настільки різнорідних тем під одним дахом ускладнює оцінку, законодавче проходження і подальше впровадження, і це окремий привід для занепокоєння. Галина Григоренко так формулює загальне враження від тексту законопроєкту: «Замість системних змін латаємо дірки на і так старому пальті, яке давно варто змінити».
Розберемо зміни, які пропонує законопроєкт № 14391, докладніше.
Закон «Про музеї та музейну справу»
Музейний блок є найбільшим і найбільш змістовним у тексті проєкту закону. Він включає зміни до кількох статей і в цілому рухається в правильному напрямку. Але деталі, як завжди, вирішальні.
Ст. 15. Обов’язкова евакуація Музейного фонду
«У разі оголошення на території України правового режиму воєнного стану Музейний фонд України підлягає обов’язковій евакуації в межах і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Закріплення відповідальності Уряду за регулювання евакуації є кроком уперед. Постанова уряду про порядок евакуації музейних предметів, ухвалена в лютому 2026 року, отримає законодавче підґрунтя.
Галина Григоренко, колишня заступниця міністра культури:
«Порядок, прийнятий 18 лютого 2026 року, встановлює послідовність дій у випадку настання воєнного стану, однак не вирішує принципового питання, превентивної евакуації. Всі дії реалізуються виключно після введення воєнного стану. У випадку з Маріуполем це було запізно».
Це суттєве зауваження. Закон у нинішньому вигляді реагує на факт, а не попереджає його. Для музеїв у прифронтових містах різниця між «після оголошення воєнного стану» і «превентивно» може означати різницю між збереженою і втраченою колекцією. Як це сталося з колекціями кримських музеїв, Музею Куїнджі в Маріуполі, Краєзнавчого музею Мелітополя, Херсонського художнього музею та багатьох інших на окупованих Росією територіях.
Перелік музеїв, що зберігають держфонд
Ольга Сагайдак:
«Зараз ми маємо дуже суперечливі дані. На початок 2016 року Україна нараховувала 2563 музейні заклади. Станом на листопад 2024 року Мінкульт повідомляв: державну частину Музейного фонду зберігають 651 музей та заповідник і ще 1078 музеїв у складі установ. Нам конче важливо порахувати і музеї, і їхні фонди».
Галина Григоренко:
«Перелік установ, що зберігають частину Державного музейного фонду, вже з’явився в Реєстрі музейного фонду, який має запрацювати після завершення експериментального періоду. У законі фактично пропонують замінити суб’єкта, який затверджує цей перелік: Мінкульт замість Кабміну. З одного боку, правильно, що такі дані мають бути у розпорядженні профільного міністерства, однак музеї немистецького профілю, природничі, наукові, промислові тощо, перебувають у віданні інших міністерств. Тож зі зміщенням рівня відповідальності за формування переліку, з Кабміну на Мінкульт, існує загроза того, що частина закладів може “загубитися”».
Ст. 19. Централізований електронний облік
Державний реєстр музейного фонду стає централізованим інструментом обліку всього музейного фонду. Експертки Коаліції оцінюють це позитивно, без зауважень.
Депозитарій музейних предметів, нова стаття. Що з’являється нового?
Депозитарій, це заклад або підрозділ закладу, що забезпечує тимчасове зберігання музейних предметів із дотриманням відповідних вимог. Він може проводити дослідження, реставрацію і консервацію. Може утворюватися органами влади, самоврядування та юридичними особами.
Ольга Сагайдак:
«Важлива інновація, яка уможливить залучення коштів для побудови, устаткування та розвитку місць збереження евакуйованих предметів, у тому числі донорських коштів, пріоритету Українського фонду культурної спадщини».
Галина Григоренко:
«Загалом це важлива новела, але деталі, як завжди, будуть у майбутній підзаконці: “Положення про депозитарій затверджується КМУ”. Тут важливо, щоб ці нові типи закладів культури були вписані в загальну систему, мали специфічний персонал, будівлі, обладнання та належне фінансування».
Висновок Інституту держави і права НАН України:
«Вимагає уточнення, саме на законодавчому рівні, статус депозитаріїв у мирний час. Це має захистити такі заклади і їхніх співробітників від “оптимізації” в добу, коли перспективи війни знову вважатимуться малоймовірними».
Ст. 22. Тимчасове вивезення для зберігання музейних колекцій за кордоном
Це важливе нововведення, адже нині евакуювати колекції за кордон просто для зберігання юридично неможливо. З 2022 року доводилося шукати інші підстави: виставки, партнерські проєкти з реставрації тощо. Ця норма нарешті дасть правову основу для передачі колекцій на безпечне зберігання до закінчення загрози.
Ст. 23. Скасування страхування при транспортуванні
Текст законопроєкту: «Під час дії правового режиму воєнного стану музейні предмети не підлягають страхуванню при транспортуванні територією України у разі їх супроводу правоохоронними органами».
Міністерство внутрішніх справ уже висловило офіційне зауваження: не визначено суб’єктів супроводу, підстав і умов. Це призведе до відмов на місцях у супроводі незастрахованих колекцій.
Юлія Ваганова, директорка Музею Ханенків:
«Формально це правильна норма. Бо зараз ми годуємо страхові компанії, які в умовах воєнного стану встановлюють абсолютно божевільні тарифи, причому в договорах чітко не прописують, що значить “воєнні ризики”, а що “невоєнні”. Більш того, і в довоєнний час страхування при перевезенні по Україні не було обов’язковим: достатньо було охорони і листа від музею-одержувача з гарантією покриття вартості реставрації чи твору в разі пошкодження. Фактично сама держава і вступала в цю взаємодію, адже мова про державні музеї і державний музейний фонд.
Але є інший тонкий момент: як ця норма працюватиме в міжнародних проєктах? Зараз держава вимагає повного страхування “від дверей до дверей”. Це основна проблема в партнерських проєктах: важко знайти партнерів, які забезпечать таке страхування, адже європейські страхові компанії або не працюють в Україні, або працюють із шаленими тарифами.
Виникне дивна ситуація: по Україні ми беремо лист партнера і наймаємо охорону, а коли веземо до кордону біля Львова, виявляється, що мусимо страхувати. Тут було б варто додати логічне уточнення: страхування по Україні не є обов’язковим, обов’язковою є охорона, а страхування починає діяти від кордону з ЄС».
Висновок Інституту права:
«Супровід правоохоронними органами не є заміною страхуванню, вони мають різну мету. Належним чином слід встановити, що за вказаних обставин зобов’язання щодо страхування у спрощеному режимі приймає на себе держава».
Ст. 24. Реставрація та консервація, нова редакція
Ольга Сагайдак:
«Добре, що скасовано норму про проведення реставрації виключно в державних закладах, це лібералізує реставраційні послуги. Сучасні європейські освітні програми вже передбачають, що реставраторами можуть ставати не лише ті, хто отримав вищу мистецьку освіту. Кваліфікаційні категорії у західній практиці заміняються сертифікатними програмами, які дають актуальні компетенції реставраторам-практикам і які вони проходять регулярно».
Галина Григоренко:
«Фактично в законопроєкті створюються нерівні умови: українські реставратори з відповідною освітою ще мають пройти атестацію, її порядок має оновити Мінкульт, а закордонні реставратори одразу набувають права на проведення реставрації творів Державного музейного фонду».
Висновок Інституту права:
«З незрозумілих причин виключено чинну норму про те, що “Держава сприяє проведенню реставрації предметів недержавної частини Музейного фонду у державних реставраційних закладах”. Зміни не враховують приватні колекції».
Зміни до Закону «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»
Головне нововведення, скасування обмежень на тривалість тимчасового перебування музейних предметів за кордоном на період воєнного стану. Чинний закон обмежує термін чотирма роками. Законопроєкт пропонує: під час воєнного стану це обмеження не діє аж до його скасування. Загалом, вітаючи це нововведення, експертки Коаліції та Інституту права звертають увагу на деякі невідповідності та ризики.
Юлія Ваганова, директорка Музею Ханенків:
«Добре, що включена норма про збільшення терміну перебування за кордоном, частина колекцій багатьох музеїв подорожує по Європі або перебуває на дослідженні чи реставрації. І добре, що з’являється норма: твори можуть бути не лише на виставці чи реставрації, а й на збереженні.
Проте в цьому проєкті немає змін до Митного кодексу, а він також обмежує термін “тимчасового вивезення”. Причому в Митному кодексі взагалі немає окремої норми для музейних предметів: вони прирівнюються до “товару” і на них діють загальні правила тимчасового вивезення. Ця норма також має бути змінена і в Митному кодексі. Інакше ті музеї, які знайшли закордонних партнерів, і Музей Ханенків зокрема, будуть вимушені повернути частини своїх колекцій, бо терміни вже закінчуються».
Висновок Інституту права:
«Положення мало б містити також вказівку на фізичне переміщення культурних цінностей до приміщень, які забезпечують їх належне довготривале зберігання. Без цього уточнення є ризики загибелі цінностей при формальному дотриманні законодавства».
Зміни до Закону «Про санкції» та Закону «Про культуру»
Колекції, стягнуті в дохід держави: хто вирішує, що передавати в музей?
Законопроєкт вводить важливу норму: культурні цінності, вилучені за санкційним законодавством або конфісковані судом, не підлягають продажу і безоплатно передаються закладам культури для постійного зберігання. Це має унеможливити повторення «кейсу колекції Медведчука», яку планували продати з аукціону на Prozorro. Тоді лише суспільний тиск змусив передати колекцію Національному художньому музею.
Галина Григоренко:
«Залишається неврегульованим питання: як із 100 % предметів санкційних колекцій вибрати ті, що мають музейну цінність? Далеко не все підсанкційне майно потребує музеєфікації. У теперішньому формулюванні незрозуміло, хто вирішуватиме, що реалізувати, а що передати в музей».
Закон «Про культуру» та Закон «Про правовий режим воєнного стану»
Конкурси в закладах культури: благородна ідея з небезпечною дірою
Законопроєкт пропонує дві взаємопов’язані зміни: скасувати заборону конкурсів у закладах культури під час воєнного стану і водночас встановити, що в населених пунктах, де ведуться або велися бойові дії, керівники призначаються без конкурсу на однорічний контракт.
Експертки підкреслюють реальний ризик: норма, задумана як виняток для зони бойових дій, де-факто скасовує конкурси у більшості великих культурних центрів країни. Потрібно розвести «де ведуться» і «де велися» бойові дії та додати гнучкість щодо терміну контрактів.
Ольга Сагайдак:
«Місто Київ за наказом Мінрегіону належить до переліку територій, де велися бойові дії. Отже, конкурси в Києві, Одесі, Харкові, Дніпрі та решті таких міст проводитися не будуть. А там найбільша кількість національних інституцій у підпорядкуванні Мінкульту».
Галина Григоренко:
«Суть мала бути в іншому: там, де ведуться бойові дії зараз або де є окупована територія, а не всюди, де колись вони велися. У цитованому наказі Мінрегіону є конкретні дати завершення бойових дій по громадах, можна спиратися і на список, і на термін. І чому саме один рік? Якщо завтра деокупують, однаково чекати до завершення контракту? Норма потребує доопрацювання.
Ідея повернути конкурси в заклади культури є правильною і важливою. Але потрібне одночасне оновлення правил конкурсу, щоб перетворити профанацію на реальний інструмент конкурентного добору. І ці правки до Закону «Про культуру» були напрацьовані під час моєї роботи в Міністерстві».
Закони про охорону спадщини та містобудівну діяльність
Археологія: одна добра новела і одне тривожне питання
Законопроєкт вносить зміни до кількох законів, пов’язаних з археологічними дослідженнями. Є кроки в правильному напрямку, але є й те, що Інститут права називає «абсолютно незрозумілим».
Зміни до Закону «Про регулювання містобудівної діяльності»: містобудівні умови відтепер мають містити вимоги про обов’язкове проведення археологічних розвідок і розкопок до отримання дозволу на будівництво. Це важлива норма захисту спадщини.
Інститут права:
«Пропозиція передати Кабінету Міністрів затвердження порядку проведення археологічних досліджень є абсолютно незрозумілою і не розкритою в супровідних документах. Наразі цей порядок цілком урегульований на підзаконному рівні й ефективно діє. Слід сподіватися, що така ініціатива не спрямована на ще більше відсторонення Інституту археології НАН України, це було б небезпечно».
Закон «Про свободу совісті та релігійні організації»
Релігійні організації: болюче питання, обговорене похапцем
Законопроєкт пропонує зміни до порядку ліквідації релігійних організацій та подальшої долі їхнього майна, передусім тих, що пов’язані з державою-агресором. Проте Інститут права розкритикував цю частину тексту законопроєкту.
Інститут права:
«Вельми дискусійні положення. Незрозуміло, у чому прогалини чинного законодавства. Аргументація в пояснювальній записці фактично зводиться до фрази “це важливо в умовах агресії”, без пояснення, як саме пропоновані норми мають забезпечити мету. Законопроєкт, навпаки, робить ситуацію менш прозорою: повністю випадають питання передачі культового майна, не врегульовані відносини з релігійною громадою. Внесення змін до таких суспільно болючих актів у форматі одного пункту комплексного закону є недоцільним і може ввести в оману законодавців і суспільство».
Позиція Коаліції збігається з висновками експертів Інституту права: зміни до Закону «Про свободу совісті» мають подаватися як окремий закон із чіткою аргументацією кожної норми.
Закони про книговидання та видавничу справу
Книги: кілька важливих норм і кілька незакритих дір
Книга при народженні дитини
Законопроєкт переносить запуск програми державної допомоги на придбання книг при народженні дитини на 1 липня 2026 року, замість «після завершення воєнного стану».
Галина Григоренко:
«Блага ініціатива, надати батькам новонароджених цільову допомогу на книги для малюків. Проте перед тим, як запроваджувати норму, було б непогано побачити аналіз впливу подібної норми “єКниги” для вісімнадцятирічних українців, яка вже працює з 2024 року».
Інститут права:
«Важливішим було б запровадити системну підтримку доступу до книг для дітей і родин на пільговій основі, як у багатьох країнах ЄС. Поодинокі несистемні ініціативи не зможуть радикально вплинути на стан української мови».
Малі книгарні та реєстратори розрахунків
Зміни до Закону «Про державну підтримку книговидавничої справи» дозволять ФОП-книгарням, а не лише великим мережам, отримувати пільги та компенсації на оренду. Це важливо для диверсифікації ринку.
Захист від пропаганди в е-комерції
Нова стаття 28-2 про онлайн-розповсюдження видавничої продукції, ймовірно, створить бюрократичні вимоги для українських видавництв і книгарень, але не зачепить іноземні портали, що пропонують пересилання книг із РФ і Білорусі, бо вони зареєстровані за межами України. До цього пункту Інститут права має серйозне зауваження:
«Зі статті 28-1 зникло положення про відмову в дозволі за негативним висновком експертної ради. Але саме вона була головним механізмом захисту від пропагандистської літератури. Навіщо її прибирати, незрозуміло».
Поза межами закону
Що залишається невирішеним: голос зсередини музею
Постатейний аналіз показує, де закон помиляється або чогось не доробляє. Але є питання, яке важливіше за будь-яку окрему норму: чи взагалі може цей, або будь-який інший, закон змінити ситуацію в українських музеях без системних реформ? Директорка Музею Ханенків Юлія Ваганова відповідає прямо.
Юлія Ваганова, директорка Музею Ханенків:
«На жаль, цей законопроєкт не вирішує глобальної проблеми. Евакуація культурних цінностей, їх збереження, розвиток депозитаріїв, усе це не підкріплено планом виконання і ресурсами. Не визначено, хто буде це робити, за який кошт, хто гарантує загроженим музеям, що вони отримають ресурси й людей для евакуації, хто гарантує приймаючим музеям, що вони отримають ресурси на збереження переміщених колекцій. Де забюджетовані розробка концепцій та архітектурних проєктів депозитаріїв?»
Кадрова катастрофа, про яку мовчить закон
Юлія Ваганова:
«На сьогодні ситуація в музеях катастрофічна. Людей абсолютно не вистачає. Багато хто виїхав. А ті молоді, досвідчені й драйвові, зі знанням мов, на жаль, ідуть із галузі, бо платня мізерна і давно не покриває базових потреб. Це основна і велика проблема: немає людей, які будуть впроваджувати зміни, навіть якщо знайдуться ресурси. Без управлінської реформи і збільшення фінансування будь-який закон не буде працювати, у нас залишиться низькокваліфікований персонал без досвіду і навичок».
Законопроєкт не містить жодної норми про фінансування впровадження змін, зарплати музейників чи розвиток кадрового потенціалу, хоча саме це є умовою виконання всіх інших норм. Директорка Музею Ханенків констатує, що вона і її колеги як були, так і залишаються без інструментів, але з повною відповідальністю.
«Питання евакуації і збереження покладається здебільшого на директорів музеїв, вони останні в ланцюжку відповідальності. Але не мають ані ресурсів, ані свободи дій. З одного боку, люди на цих посадах свідомо обрали цей шлях. З іншого, коли за кожну невелику помилку на директора накладається абсолютно неспівмірне покарання без жодних інструментів захисту, це сприятиме тому, що компетентних очільників ставатиме дедалі менше. Ця реформа потрібна на всіх рівнях: і в міністерстві, і в містах, і в районах».
Міністерство культури: реформа ролей
Юлія Ваганова:
«Реформа, яка могла б змінити ситуацію, це реформа Міністерства культури: чітке визначення його ролі як інституції, що будує візію і формує політики, а їх імплементація відбувається або окремими агенціями, або самими інституціями. Без цього постанови і зміни до законів даватимуть нам можливість вирішити певні поточні питання, але не сприятимуть кардинальним змінам».
Підсумок Коаліції
Що підтримати, що доопрацювати, що відхилити
Експертки Коаліції так коментують цей закон:
Галина Григоренко, членкиня Коаліції:
«Закон потребує детальніших роз’яснень як для фахової спільноти, так і для самих депутатів. Зважаючи на зауваження різних міністерств, є багато неузгодженостей з іншими профільними законами».
Ольга Сагайдак:
«Законопроєкт № 14391 мені нагадує весняний ямковий ремонт доріг. Ургентно, насущно і... не глибоко. Але, може, колеса не повідриває на швидкості.
Тут і про музеї, і про археологію, і про конкурси, і про релігійні організації, і про популяризацію книгочитання, і про книговидавництво...
Наразі так виглядає, що Кабінет Міністрів та Гуманітарний комітет Верховної Ради мають спільну мету, виконати План Уряду Юлії Свириденко, де ухвалення таких змін зазначено серед вимірюваних критеріїв виконання цього Плану».
Узагальнені рекомендації
Музейна справа: умовно підтримати
Депозитарії, електронний реєстр, вивезення на зберігання, це цінні новели. Але потрібне доопрацювання норм про страхування, реставрацію та превентивну евакуацію.
Санкційні колекції: підтримати з уточненнями
Принцип «не продавати» є правильним. Але потрібен механізм відбору: хто і як вирішує, що з вилученого передавати в музей.
Конкурси в культурі: доопрацювати
Ідея правильна, але в нинішньому вигляді скасовує конкурси у Києві, Одесі, Харкові. Потрібно чітко розмежувати «ведуться» і «велися» бойові дії.
Релігійні організації: виокремити в окремий закон
Це неорганічна частина законопроєкту. Вона потребує окремого документа з розгорнутою аргументацією кожної норми.
Книги при народженні: підтримати
Цільова підтримка для батьків є правильним кроком. Але вона не замінює системну книжкову політику для дітей усіх вікових груп.
Видавнича справа: виокремити та доопрацювати
Частина норм є корисною, але вилучення висновку експертної ради та норми про е-комерцію потребують окремого фахового обговорення.
Джерела
текст законопроєкту № 14391 від 22.01.2026;
експертний висновок Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Є. В. Ромінський, лютий 2026;
коментарі Ольги Сагайдак, Юлії Ваганової та Галини Григоренко для Коаліції.
Матеріал підготовлено Коаліцією дієвців культури. Використання з посиланням на джерело.
Report abuse